Авторизация
Олександр Сирський, який вчора був призначений Главкомом ЗСУ, раніше очолював Сухопутні війська. На його рахунку – успішна Київська та Харківська операції, а також ще кілька, але менш масштабних. Детальніше - "ЗаБор".
Нагадаємо, що вчора Президент України звільнив з посади Валерія Залужного і призначив Олександра Сірського Главнокомандуючим ЗСУ.
Як ЗМІ, проведені Сирським операції, ймовірно, стали тим вирішальним важелем, який схилив Президента Зеленського саме до цієї кандидатури.
Олександр Сирський з 2014 по 2021 роки
Так, у 2014 році, Сирський очолив штаб АТО і координував вихід українських захисників із Дебальцевого.
Саме Сирський у 2015 році виводив українські війська з Дебальцівського котлу.
Дебальцівська операція мала і політичне звучання. У дні боїв за Дебальцеве у столиці Білорусі проходила зустріч лідерів України, Росії, Німеччини та Франції. На ній Володимир Путін стверджував, що в «дебальцівському котлі» оточені тисячі українських солдатів, і для порятунку їхнього життя Київ має піти на серйозні поступки.
Утримання міста до моменту закінчення мінських переговорів, а пізніше – більш-менш організований відхід ЗСУ з Дебальцева був, судячи з усього, позитивно оцінений тодішнім керівництвом України. За ці події Сирського нагородили орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
Із 2016-го він став головою Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ, а з 2017 – командиром усієї Антитерористичної операції на сході України. Ще за два роки Сирського призначили командувачем Сухопутних військ, а незабаром і начальником Генштабу.
Тож як би російські пропагандисти не закидали генералу його народження в рф, але війна показала, хто є справжнім патріотом України. Так, видання «Spiegel» якось назвало цю деталь біографії Сирського «однією з гірких іроній нинішньої війни».
Серед його «+» виділяють те, що він пройшов усі командні щаблі. Також в нього є численні успішні воєнні операції. Більш того, це 100% бойовий генерал, який воює не за картою з кабінету.
Ще один «+» : він добре знайомий зі стандартами НАТО, до яких ми прагнемо привести ЗСУ. Адже у 2013 році саме Сирський у штаб-квартирі НАТО від імені Міноборони обговорював зміни в українській армії.
Оборона Києва, Харківська та Херсонські операції, Бахмут
Особливо ставлять за заслугу генералу – оборону Києва. Саме рішення, прийняті зокрема й Сирським, – зруйнувати мости, підірвати дамбу на річці Ірпінь – зупинили наступ рф. Наступ захлинувся, як і надії росіян на парад на Хрещатик. Це стало переломом і подарувало українцям надію на перемогу. Оборона Києва принесла Сирському звання «Героя України».
Потім була довготривала оборона Сєвєродонецька і вдалий контрнаступ на Харківщині. Буквально за кілька днів Балаклія, Куп'янськ, Ізюм і десятки менших містечок і сіл звільнили від окупації. Це теж додало Сирському балів.
Воював він і на півдні: звільнення Херсона завершило Херсонську наступальну операцію.
Що закидають Сирському його опоненти – це тривалу оборону Бахмута, який не мав стратегічного значення. Але став символом стійкості українських захисників. І не зважаючи на те, що тут понесли величезні втрати російська армія, значні втрати були із української сторони.
Прихильники Сирського вважають бої за Бахмут перемогою українського війська. «Якби ми тоді не стримали ворога у Бахмуті, він захопив би всю Донецьку область за лічені дні. А важкі бої з «Вагнером» закінчилися нашою перемогою, тому що «Вагнер» було повністю знищено ще до смерті Пригожина», - каже ВВС колишня заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
Стосовно того, чому не вдалося відбити Бахмут, люди з оточення Сирського стверджують, що його угрупування не отримало достатньої кількості боєприпасів для реалізації завдання зі звільнення Бахмута: пріоритетним тоді вважався наступ на півдні.
До призначення головнокомандувачем ЗСУ Сирський продовжував очолювати ОСУВ «Хортиця», у зоні відповідальності якого перебували Куп'янськ та Лиман, звільнені восени у 2022 році. Тут російські війська проводять постійні атаки на українські позиції.
«Наші цілі залишаються незмінними: утримання наших позицій… виснаження ворога шляхом завдання йому максимальних втрат», - описував Сирський ситуацію на довіреній йому ділянці фронту в січневому інтерв'ю Reuters.
Сирський – протилежність Залужному
Натомість Олександр Сирський у певному сенсі виглядає як протилежність Валерія Залужного.
Колишній головком серед рядових солдатів мав славу «батька», заступника, про якого військові між собою говорили з явною повагою, але мало не в панібратському тоні.
Сирський, за словами співрозмовників ВВС, у солдатських масах відомий значно менше, а серед тих, хто перетинався з ним безпосередньо, має репутацію зануреного в себе чоловіка, який тримає дистанцію навіть від найближчих співробітників.
Люди, які спілкувалися з Сирським, відзначають його аскетичність у побуті: почати хоча б з того, що він спить по чотири з половиною години на день. В інтерв'ю Guardian він говорив, що до війни спав по п'ять, а у вихідні п'ять із половиною.
Про Сирського відомо, що він прокидається о 5:20 ранку, навіть якщо напередодні повернувся з виїзду на передову о другій ночі. Він починає день з години занять на тренажерах (тренажери він встановив навіть у своєму штабі). Якщо дозволяють обставини, ще раз займається спортом у другій половині дня.
Сирський не курить, практично не п'є, по можливості здорово харчується. У його кабінеті завжди ідеальний порядок.
При кожній нагоді Сирський виїжджає на передову, кажуть його найближчі співробітники. З цих виїздів бере свій початок незвичне хобі генерала.
«Як правило, вони виїжджають на передову дуже рано, а повертаються дуже пізно. І ось він помітив, що на сході України небо по-особливому красиве, і почав фіксувати цю красу, поєднання жахливої війни та краси природи у фотографіях», - ВВС Ганна Маляр. Знімки Сирський шле своїм найближчим соратникам.
