Техногенний берег у самому центрі Запоріжжя — сумнівна «пам’ятка» індустріального минулого
Між Центральним пляжем та колишнім готелем Reikartz можна побачити мілину із заводського шлаку й міського пилу на березі Дніпра. Мілина геть не нова, адже походження пов’язане зі старими колекторами та десятиліттями ігнорування екології. Проте після обміління річки, все таємне опинилось на виду в місцевих. Детальніше — "ЗаБор".
Після обміління Дніпра в центрі Запоріжжя з’явилася "нова" мілина, яка сформувалась близько 70 років тому. Вона розташована між Центральним пляжем та колишнім готелем Reikartz. Нижче виходу труб міських стоків, які після підриву Каховської ГЕС опинилися на поверхні.
Так, ці пласти ділянки узбережжя — не пісок та відсів дрібного гравію, а ущільнені осади з домішками цементу, пилу та техногенних відходів, вважають експерти.
Про ці пласти невідомих порід вже багато писали жителі Запоріжжя в соцмережах, а ЗЦР зараз зробили ціле
Історія цього пляжу почалась не влітку 2023 року, а ще у 1950-х. Тоді промислове Запоріжжя зростало, наче на дріжджах. Заводи, алюмінієвий комбінат, феросплавний завод, титано-магнієвий комбінат, один за одним розширювали свої потужності — і продукували все більше промислових стоків. Щоб не будувати окремі очисні споруди, найбільші підприємства почали просувати ідею спільного колектора, який би збирав усі технічні відходи і скидав їх у Дніпро.
Згодом колектори «заховали» під землею, а над ними розбили парк Трудової Слави. Але один фрагмент — від вулиці Перемоги до Дніпра — залишився відкритим. Його і нині називають Алюмінієвою балкою. Саме вона стала каналом для промислових стоків, які нині й утворили «цегляний» берег.
Між владою і заводами ще тоді виникало багато суперечок. І тодішні чиновники наполегливо попереджали, що скид вод у цих місцях робити неможна. Проте на той період в пріоритеті була швидка індустріалізація, тож радянське міністерство і заводи ухвалили відповідне рішення.
Протягом десятиліть частки шлаку, важких металів, цементного пилу й інших осадів змивалися в цю систему й поступово осідали на дні. З роками цей «підводний склад» ущільнився, а коли вода відійшла — став видимим.
У суху погоду від поверхні йде важкий запах металу і гарячих цехів, тож місцевий експерт з екологічної безпеки Максим Сорока пояснює це так: "Це феро-алюмосилікати з домішками важких металів. Добре, що вони малорозчинні й не забруднюють воду миттєво".
Вода з колектора й досі тече. Хоча ЗАлК вже не працює, хтось досі щось скидає. За старими кресленнями можна зробити висновок, що також колектор проходить близько до заводу феросплавів, "Ферро-Трейдингу" та "Укрграфіту". Даних про те, хто підключений до старих мереж, у «Водоканалі» нібито немає.
"Новоутворення" місцеві жителі помічають неозброєним оком і навіть можуть відчути його потужний сморід заводів. Проте зараз містяни все одно влаштовують там прогулянки, фотосесії і навіть облаштували лавочки на березі.
Наш підписник Геннадій Коломієць
Такі утворення дійсно є зовсім не корисними для людей, проте, зі слів експерта з ГО "Екосенс" для вагомих висновків щодо шкідливості потрібні серйозніші дослідження. Хоча від часу появи минуло вже два роки, ґрунтовного аналізу ще ніхто не робив.