Авторизация
Волонтерська банда «Шо ти, дядя?» на сьогодні у Запоріжжі – це одне з найпотужніших і довгограючих волонтерських об'єднань. Один з основних їхніх напрямків – це доставка машин військовим. І ось із кожною новою партією волонтери б'ють власні рекорди за кількістю машин. Так, журналісти сайту "ЗаБор" побували на волонтерській базі банди та дізналися, як і з чого починався їхній волонтерський рух і як вони прийшли до того, що почали займатися машинами для військових.
Слід зазначити, що банда «Шо ти, дядя?» - це просто неймовірна спілка людей з дуже різним життєвим досвідом та напрямом діяльності. Тут є і відомі активісти і навіть політики (члени однієї політичної партії), відомий запорізький дизайнер (Сергій Матвієць), відомий менеджер, який постачає кавові автомати по всій Україні (Філіп Ваганов), активіст, а нині голова Дніпрорудненської військової адміністрації (Антон Козирєв), відомий волонтер, старший солдат 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» (Віолетта Бородіна, «Вилка»).
"І Буряка, який колишній мер і якого я зустрів, віддав мені музейних 5 касок"
- З чого все починалося?
Антон Козирєв:
“Спочатку всі телефонували, переписувалися, бачилися, але чогось централізованого не було. Потім створили чат "Шо ти, Дядя?". У піковий момент у чаті в нас було 28-30 людей. І там все підряд: від їжі собакам, їжі людям і закінчуючи дронами, танками, ну от все-все”.
“Децентралізована банда, без ватажка. І, найголовніше, спочатку у нас ніякого офісу, все, що отримуємо, відразу роздаємо. Але життя робить свої корективи. Логіка вийшла яка? У когось в машині – «броніки», у когось - їжа, у когось - сітки. І коли тобі треба зібрати один підрозділ - там два «броніка», там дві сітки, там трохи їжі. І для того, щоб це все зібрати, тобі потрібно по місту знайти всіх, хто має щось для військових. Коли логістика збору одного підрозділу вийшла 100-120 км по місту, ти розумієш – це маячня. Відповідно потрібен склад. Це вже березень місяць десь. І ось спочатку з'явився один склад, пізніше з'явився другий (трохи більше), і в результаті їх вже три.
– Коли ви пригнали першу машину для військових?
– Першу машину “Жигуля” за 30 тисяч ми купили у березні місяці 2022 року. Звернулися розвідники. І це не зараз, коли (просять - ред.) “нам потрібен пікап, нам потрібні навушники такого класу, каски такого класу. Тоді розвідникам ми купили тупо "Жигулі" на газу. І Буряка, який колишній мер і якого я зустрів, віддав мені 5 музейних касок. У мене розвідники поїхали озброєні: у радянських касках із музею та «Жигулях» на газу. І «Жигуль» вони пофарбували фарбою, якою паркан фарбують, умовно кажучи, такий отрутно-зелено-чорний був”.
Яра:
- Тоді деякі хлопці приходили і казали, що ми знаємо, що ви передаєте. І просто віддавали легкові машини.
"Наразі ми вже 52 машини перегнали військовим"
- І після цього ви вже почали займатися машинами?
Козирєв:
- Виходить у квітні сталася історія, коли Вилка (Віолетта Бородіна – ред.) вийшла на поляка.
Вилка (Віолетта Бородіна):
- Я стежила за одним поляком, який їздив до Чорнобильської зони, пацанам возив із Польщі гуманітарку. І ось він виставив оголошення, Пікап Мазда Б-2500. Мазда велика, міцна, довга. І там якась ціна смішна була – 3 500 євро. І я на нього вийшла, забронювала цю машину, і це був перший виїзд. Поїхали Козир, Альона та Макс.
Козирєв:
- Коли вона з ним списалася, з'ясувалося, що машина перебуває практично на кордоні з Німеччиною у місті. Власник - дідусь 78-річний, котрий зрозуміло нікуди на ній не поїде. Тобто до нього треба приїхати додому разом із реєстратором. І дідусь такий, що гроші - на банківський рахунок, до нього додому приїхати з реєстратором, зняти з реєстрації, оформити, поїхати. Під час вирішення цього питання ми зрозуміли, що машинами ніхто не займався. Тобто одна річ, якби ми до вторгнення переганяли "євробляхи", та хоч якось би розуміли механіку, а ми все з нуля вчили. Вирішили вплутатися в цю витівку, оскільки машина одна, в банді дівчата-водії є, зголосилася Олена. Вирішили, що до кордону ми їдемо втрьох, там через кордон Альона переходить пішки. Я подзвонив у Польщі до друзів, і вони мали її зустріти, допомогти оформити, дотягнути до кордону, а тут вже ми б (Козирєв і Максим) зустріли.
І походу руху, цей Марчен (поляк, який виставив оголошення – ред), який має і своє СТО у мирний час, повідомляє, що він ще має «Фронтера» (машина - ред.) у шикарному стані. Під час руху, каже, давайте я вам і «Фронтеру» віддам. І ми вже їдемо наче за двома машинами.
А цей дідусь із банківським рахунком. Я знаходжу у Варшаві айтішника, кидаю йому криптовалюту, він в обміннику переводить у готівку її, йде в банк, робить на дідусь офіційний банківський переказ цих грошей.
Вони (друзі з Польщі – ред.) дотягують Олену до кордону і тут починаються дива. З огляду на те, що ми не в курсі, що нам треба робити. Якісь декларації, як це заповнювати, що із цим робити. Вона (Олена – ред.) реально дві години не може пройти кордон. Я в цей момент згадую просто, що ніби в одному з листуваннь я допомагав хлопцям з «Азова» і вони мені казали, що у них є «контрабандист», який вирішує всі питання на кордоні. Я їм дзвоню, вони мені дають телефон цього парубка (звуть його Паша). Я йому дзвоню і той каже: "Я зараз у Варшаві і зараз із водієм приїду туди (на кордон - ред.)". Це було ще тоді, коли Альона тільки їхала до кордону. А ми приїхали не на той перехід, який сказав Паша. Загалом та ще історія.
Він нам зателефонував і запитує: «Ви де?». Ми йому називаємо пункт. Він: ви, що зовсім здуріли. Це зовсім інше місце. У мене тут усе схоплено. А там я не знаю нікого». Але сказав, щоби ми нікуди не їхали. Сам під'їхав за півтори години. І ми спостерігали з боку цієї картини, як він домовлявся. Він принципово не скористався телефоном, ходив через перехід, щось запитував у нас і йшов назад. Прямо, як Нео з Матриці. "Паша, ти розумієш, що тут кордон?", - Запитували ми. І він, схоже, щось розумів. І він нам дуже допоміг і затягнув машини через кордон.
До речі, як з'ясувалося, раніше він був головою земельної комісії в одному з великих міст, але після Майдану йому довелося піти з посади і переїхати на Західну Україну, де й став «контрабандистом». А з 24 лютого вони всім селом, де контрабандою займалися, майже все чоловіче населення, стали спочатку теробороною, а згодом і волонтерами.
Пригнали ми ці машини і передали до 115-го окремого батальйону теробони. І в цей час нам данці передали першим “амбуланц” (Швидку допомогу - ред.). І ми одразу їхні три машини на 115-й передали.
Козирєв:
- І з того часу розпочалася історія з машинами. Тому що народ побачив і такий: "А нам?А нам? А нам?" А я після перегону цих машин, ще на кордоні сказав, що це перший і останній раз, ніколи цим більше не займатимусь. І потім під враженням, наступні машини ми замовили у Нойниця (колишній редактор «Петра та Мазепи», співзасновник партії «Демсокіра» – від ред.) і не виїжджали.
У серпні 2022 року волонтери перегнали ще 5 машин у Запоріжжя. Як розповіли волонтери, найперша машина, яку вони перегнали, «Мазда», досі жива і знаходиться у наших військових у 115-му мелітопольському.
Варто зазначити, що у серпні 2023 року волонтерська банда "Шо ти, дядя?" привезла до Запоріжжя для військових рекордну кількість автівок. Тоді вони побили власний рекорд і передали одразу 14 автомобілів. Попередній їх рекорд був 8 автівок за один раз.
- І скільки машин ви вже сьогодні передали на «передок»?
Вилка (Віолетта Бородіна):
- Наразі ми вже 52 машини перегнали військовим. Крім цього було куплено ще купу тепловізорів, а ще був збір, було 40 рацій, куплених у Лондоні….
Козирєв:
- «Мавікі» в Америці, рації в Лондоні.
Вилка (Віолетта Бородіна):
- Це все в принципі. Там в нас у кожному звіті є посилання на загальний звіт і там за періодами видно, коли і що куплено, і куди витрачено гроші. І там видно ці рації, тепловізори, тобто це все в процесі ось цих машин, паралельно ще купувалися всі ось ці ось речі.
- Деяких волонтерів звинувачують у тому, що у них незрозуміло звідки беруться гроші і незрозуміло, за які кошти замовляється реклама по всьому місту. Чи не було у вас звинувачень такого порядку?
Сергій Матвієць (Доктор Айболіт):
- У нас у свій час з'являлася реклама на афішних стовпах (металеві тумби, які розставлені по всьому місту), але ми за неї не платили ні копійки. Це нам надавав сам власник рекламних площин.
Вилка (Віолетта Бородіна):
- У певний момент настав період, коли ми перестали збирати гроші на фізкарти і почали повністю працювати від фонду, чітко безготівково. Тобто ми все передаємо за документами, а щодо прикладів лікарень… Ну спробуй купити 100 футболок, а потім їх роздати частинами. Це не реально. Жодна лікарня не зможе зробити “лист-запит”, бо це така річ, яка взагалі не стоїть у них на балансі. І ми просто почали просити людей, почали їм надсилати, і був просто завалений склад. Люди привозили футболки. Це ось зараз, коли контрнаступ. Це все ми не купували, це нам все привозили (Вилка показує купу речей – ред.). Наприклад, вільнянці, наші друзі, привозять "адаптивну білизну" (для поранених), яка коштує по 1600 гривень комплект, а нам це привозять безкоштовно. А хлопців привозять взагалі без нічого. З поля забрали, зрізаний повністю одяг, треба щось одягнути, треба дати зубну щітку, треба дати мило”.
На цьому моменті Сергій Матвієць показує, як «працює» ця “адаптивна білизна”. Вона дуже зручна для поранених бійців, які просто не можуть перевертатися, знімати та одягати футболки-штани. (
Далі буде.
