Авторизация
Колаж: Тарасова груша у Запоріжжі
На запорізькій Набережній розквітла Тарасова груша. Це дерево віком понад 200 років, яке пов’язують із перебуванням Тараса Шевченка у селі Вознесенівка, на місці якого зараз знаходиться Вознесенівський район Запоріжжя. Детальніше – "ЗаБор".
У Запоріжжі розквітла Тарасова груша. Вона росте поблизу Набережної магістралі на місці великого козацького селища Вознесенівка. За свідченням істориків, саме тут у 1843 році декілька днів перебував Тарас Шевченко під час своєї подорожі Запоріжжям.
У цей період він працював як художник і етнограф, робив замальовки історичних місць та збирав матеріали про козацьке минуле. Зокрема, його зацікавили території Великого Лугу.
Факт присутності Шевченка на Запорожжі підтверджується його листами та щоденниковими записами, де він зазначав, що відвідував ці землі й залишився задоволений поїздкою.
Цікаво, що слово «Січ» у його текстах уживається 23 рази, а такі слова, як «козак», «запорожець», «Запорожжя» та «Великий Луг» – сумарно понад 80 разів.
Як розповіла завідувачка інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника Національний заповідник «Хортиця» Анна Головко, дерево росте на території, де раніше розташовувалася садиба козака Прокопа Булата. Саме тут, за припущеннями, міг гостювати поет.
«Ймовірно, саме в Булата й гостював Тарас Шевченко. Але, говорячи чесно, це просто наш символ. Не так важливо, чи саме під цією грушею він сидів, чи за кілька метрів від неї. Це дерево бачило Вознесенівку у її розквіті», – зазначає Головко Суспільному.
Водночас інші історики наголошують, що саме тут Шевченко й гостював. Ще у радянські часи сюди водили екскурсії та розповідали, що мешканці тодішньої Вознесенівки спілкувалися із родичами Булата.
Самій груші понад 200 років, і вона є чи не єдиним живим свідченням існування козацького поселення. Окрім цієї груші були також й інші, але до нашого часу збереглося лише одне дерево. Перші письмові згадки про Вознесенівку датуються ще 1596 роком, а саме поселення було засноване наприкінці XVI століття.
Наразі від Вознесенівки залишилися лише поодинокі об’єкти, зокрема кілька старих хат поблизу вірменської церкви та частина вулиці.
«Їх варто було б музеєфікувати разом із грушею – як єдиний комплекс, що зберігає пам’ять про той період», – зазначає Головко.
В останні роки до Тарасової груші водив екскурсії Ігор Павелко, запорізький краєзнавець та історик. На жаль, Ігор Павелко пішов із життя у лютому цього року.
