Авторизация
69-річний Володимир Войченко майже п'ять років прожив в окупованих Пологах Запорізької області. Чоловік доглядав за хворою тещею, пережив обшуки російських військових, погрози розстрілом, голод і відсутність базових комунальних послуг. Після смерті родички він наважився на втечу. Не маючи автомобіля, ані чіткого плану маршруту, пенсіонер сів на велосипед і подолав понад 60 кілометрів через окуповану територію та прифронтову зону. Детальніше "ЗаБор"
Про те, як йому вдалося дістатися до українських військових і вибратися на підконтрольну Україні територію, чоловік розповів ЗМІ.
Життя в окупації: погрози, голод і відсутність комунікацій.
Володимир Войченко залишався в окупованих Пологах майже п'ять років. Увесь цей час він доглядав за хворою тещею. За словами чоловіка, за цей період російські військові неодноразово вривалися до його будинку, погрожували розстрілом і забрали всі цінні речі.
Жити доводилося без газу, води та електроенергії. Основним джерелом харчування став власний город. Ситуацію ускладнювало й те, що пенсіонер понад рік не отримував пенсію, через що йому доводилося голодувати.Чоловік також розповів про страшні наслідки російської окупації. Зокрема, за його словами, на території зруйнованої автозаправної станції росіяни викопали братську могилу. Тіла загиблих людей туди привозили вантажівками КАМАЗ.
60 кілометрів на велосипеді через окуповану територію
Після смерті тещі Володимир почав готуватися до втечі. Рішення було непростим, адже чоловік глухий, а маршрут пролягав через території, де залишатися було небезпечно.Рано-вранці 28 вересня 2026 року він поклав у рюкзак документи та невеликий запас їжі, зачинив усі двері будинку, сів на велосипед і вирушив у дорогу. Куди саме зможе дістатися, чоловік фактично не знав.
За добу йому вдалося подолати понад 60 кілометрів. Маршрут пролягав через тимчасово окуповані Новокарлівку та Інженерне, а також прифронтову смугу в районі Малої Токмачки.Дорогою Володимир бачив спалені автомобілі та тіла військових. Щоб продовжити рух, доводилося об'їжджати приховані міни, ховатися від безпілотників і навіть переходити річку вбрід.
«Побачили, звідки я. Здивувалися»: зустріч з українськими військовими
На світанку 29 вересня Володимир дістався в'їзду в Оріхів, де помітив українських військових. Чоловік підійшов до них і пояснив, що не чує.Із собою він мав український паспорт та ID-картку Українського товариства глухих. Військові побачили документи й здивувалися, що пенсіонерові вдалося пройти такий небезпечний маршрут.«Я підійшов, пояснив, що не чую. У мене була ID-картка Українського товариства глухих та український паспорт. Вони побачили, звідки я. Здивувалися. Запитали: "Як ви змогли пройти? Це ж дуже небезпечно"», – розповів Володимир.За словами чоловіка, один з українських військових щось передав по рації, перехрестив його та сказав іти далі.
Дорога до Запоріжжя та зустріч із сином
З Оріхова Володимир продовжив шлях у напрямку Комишувахи. Частину дороги він подолав велосипедом під антидроновими сітками. Згодом йому трапився цивільний водій, який погодився підвезти пенсіонера до Запоріжжя.Чоловік хотів віддячити за допомогу грошима, однак водій відмовився їх брати.У Запоріжжі Володимир дістався до «Клубу глухих», де зміг поспілкуватися з перекладачкою та розповісти про пережите. За словами пенсіонера, вона не могла повірити, що він самостійно подолав такий шлях.«Коли я хотів заплатити, то відмовилися. Не взяли у мене грошей. У Запоріжжі я доїхав до "Клубу глухих". Там була перекладачка, я все розповів. Вона взагалі була в шоці: "Не може такого бути". Не могла повірити, що я сам туди дійшов», – пригадує чоловік.
Найбільше новина про порятунок батька здивувала його сина Віталія. На той момент він жив в Івано-Франківській області й майже не отримував звісток від батька.Уже 1 жовтня Володимир Войченко дістався до сина в Калуш. Так завершився його шлях з окупованих Пологів, який 69-річний чоловік подолав переважно самостійно – на звичайному велосипеді.
