Авторизация
На Запорізькому напрямку фронту російські окупанти продовжують проводити щоденні атаки. За словами українських бійців, ворожі атаки настільки інтенсивні, що дії поблизу лінії фронту ніколи ще не були такими небезпечними. Як передає в репортажі видання New York Times, важких втрат зазнали всі підрозділи на фронті, за останні місяці майже всі були поранені або ледве врятувалися. Докладніше - "ЗаБор".
Американське видання The New York Times опублікувало великий репортаж з лінії фронту на Запорізькому напрямку. Тут журналісти розповіли, яка ситуація на цьому відтинку та поспілкувались з українськими військовими, які ведуть бої на цьому напрямку.
У репортажі сказано, що взяття Роботиного на південному сході Запорізької області - це найдальша точка, куди українським військам вдалося просунутися під час контрнаступу. Прориву не відбулося. Нині в окопах навколо Роботиного російські підрозділи щодня атакують. За словами командирів, українські війська намагаються негайно контратакувати, якщо втрачають позиції.
"Це схоже на гру в пінг-понг", — каже командир взводу Нацгвардії України з позивним «Планшет». За його словами, «ділянка землі в 100−200 метрів постійно то захоплюється, то відвойовується».
Заступник командира батальйону на позивний "Шрам" запевняє, що в бійців моральний дух у порядку, однак, за його словами, фізично вони виснажені.
Українські солдати й командири, яких опитали останніми тижнями на широкій ділянці центрального і східного фронту, кажуть, що російські атаки були настільки інтенсивними, що дії поблизу лінії фронту ніколи не були такими небезпечними.
За інформацією журналістів, солдати, які звикли до російського артилерійського обстрілу, кажуть, що з березня на них обрушилися атаки керованими авіабомбами, які окупанти скидають парами, по вісім штук за годину.
Місто Оріхів раніше слугувало командним центром контрнаступу. Однак тепер же це «порожня оболонка»: головна вулиця занедбана, школа та інші будівлі розколоті на частини величезними воронками від бомб. Видання The New York Times пише, що українські солдати обережно пересуваються районом, здебільшого живуть у підвалах і тримаються під прикриттям, поза увагою.
За словами українських солдатів, вони часто використовують безпілотники замість артилерії, тому що снаряди стають дедалі дефіцитнішими, а безпілотники — дешева і швидка зброя для атак на російські машини, окопи й піхоту. За словами військовослужбовців, лише один із кількох безпілотників потрапляє в ціль, а багато губляться через перешкоди та інші впливи.
23-річний командир роти Адольф заявив, що довгий і важкий шлях із доставки боєприпасів і продовольства для постачання військ і виносу поранених став однією з причин, через яку Україна не змогла підтримати свій контрнаступ. Машини швидкої допомоги та постачання так часто потрапляли під обстріл дронів-камікадзе, що його підрозділ перестав їх використовувати, вдавшись до допомоги чотириколісного візка, який добровольці-сапери пристосували для перевезення нош. Баггі було заховано під деревами поруч із його командним пунктом. Для тих, хто опинився під ударом FPV-дронів, оборона і постачання лінії фронту стають дедалі ризикованішими.
"На машині їздити вкрай небезпечно", — каже один із нацгвардійців із позивним «Варвар».
Бійці його підрозділу розповіли, що з вересня вони залишають свої бронемашини і йдуть пішки за шість кілометрів до позицій.
У статті сказано, що важких втрат зазнали всі підрозділи на фронті. За словами солдатів, за останні місяці майже всі були поранені або ледве врятувалися.
«Нам не вистачає людей», — каже командир розвідроти 117-ї бригади, який використовує позивний «Бандерас».
Він заявив, що у них є зброя, але не вистачає людей.
Більше оперативної інформації читайте в нашому Телеграм-каналі.
На фото: зруйнований Оріхів та українські бійці на Запорізькому напрямку фронту
