Авторизация
Минув місяць відтоді, як уряд заявив про необхідність шукати додаткові можливості підтримки людей, які живуть у прифронтових громадах. Наразі одним із конкретних рішень стала одноразова виплата у розмірі 19 400 гривень на опалювальний сезон для визначених вразливих категорій населення. Водночас значна частина мешканців прифронтових територій під ці критерії не підпадає. Детальніше - "ЗаБор"
Про необхідність посилення фінансової підтримки прифронтових громад уряд говорив ще в червні. Тоді прем’єр-міністр повідомила, що найближчим часом має бути вирішене питання додаткових дотацій місцевим бюджетам, які зазнали негативного впливу через російську агресію.
У вересні Кабмін затвердив механізм виплати «Зимової підтримки». Йдеться про 19 400 гривень на одне домогосподарство на весь опалювальний сезон 2026/27 року. Допомогу передбачили для визначених вразливих категорій — зокрема, людей з інвалідністю, одиноких пенсіонерів, внутрішньо переміщених осіб, отримувачів житлових субсидій, багатодітних та прийомних сімей, одиноких матерів та деяких інших категорій.
На цю програму уряд залучив 7,4 млрд гривень від міжнародних гуманітарних організацій. Заяви на отримання виплати можна подавати до 30 жовтня.
Однак, сам факт проживання у прифронтовій території не є достатньою підставою для отримання 19 400 гривень — необхідно також належати до визначених категорій.
Тобто людина, яка щодня живе під загрозою обстрілів, але формально не має статусу чи обставин, передбачених урядовою програмою, може залишитися без цієї виплати.
Водночас у проєкті Державного бюджету України на 2027 рік наразі не видно окремого комплексу нових стимулів саме для мешканців прифронтових територій. Документ передбачає значні видатки на оборону, соціальний захист та інші державні потреби, але питання спеціальних пільг для всіх жителів прифронтових територій потребує окремих рішень.
Зокрема, за словами Сергія Штепи одним із можливих рішень могли б стати пільги на електроенергію для всіх мешканців прифронтових територій — незалежно від того, чи отримують вони субсидію. Ще одним видом підтримки міг би стати безкоштовний громадський транспорт, витрати на який компенсувала б держава.
Для людей, які щодня живуть поруч із війною, це була б не разова допомога, а постійна практична підтримка.
Поки ж питання додаткових пільг для всіх мешканців прифронтових територій залишається відкритим. Люди чекають не лише на заяви, а й на конкретні рішення, які враховуватимуть сам факт життя в умовах постійної небезпеки.
