Авторизация
Сили оборони України під час успішних операцій на Запорізькому напрямку поповнили обмінний фонд російськими військовополоненими. Троє окупантів, які опинилися в українському полоні, розповіли про примус до підписання контрактів, відсутність забезпечення, «м'ясні штурми», покинутих поранених і розчарування у власному командуванні. Детальніше – "ЗаБор".
За словами полонених, багато хто опинився на війні не з власної волі. Вони стверджують, що підписували контракти під тиском, після конфліктів із правоохоронцями або через погрози кримінальним переслідуванням. Усі троє також заявили, що реальність на фронті кардинально відрізнялася від того, що їм обіцяли перед відправкою до України.
«Їжу обіцяли скидати дронами, але я дочекався її вже у полоні»
Одним із полонених став 40-річний Павло Жданов із Уфи, військовослужбовець 37-ї окремої мотострілецької бригади рф
За його словами, контракт він підписав наприкінці травня після конфлікту з поліцією, коли йому пригрозили кримінальними справами та відправкою на війну.
Полонений стверджує, що російське командування майже не забезпечувало підрозділ продуктами харчування, через що військові були змушені купувати їжу власним коштом. На позиціях, за його словами, командири обіцяли доставити харчі безпілотниками, однак цього так і не сталося.
Жданов розповів, що, шукаючи їжу, натрапив на український бліндаж і вирішив добровільно здатися у полон.
Також він заявив, що дорогою постійно бачив тіла загиблих російських військових, які залишалися без евакуації, а тяжкопораненим, за його словами, командири наказували самостійно перев'язуватися та залишатися на позиціях.
Тепер полонений закликає росіян не підписувати контракти з армією рф, стверджуючи, що замість «успішного наступу» побачив лише «м'ясні штурми» та мінімальні шанси вижити.
Полонений заявив про примусове підписання контракту після затримання поліцією
Другим полоненим став 37-річний Максим Андрєєв із Благовєщенська, військовослужбовець 38-го полку 35-ї армії РФ.
За його словами, після затримання за розпивання алкоголю у громадському місці до відділку прибули представники військкомату, які запропонували підписати контракт, погрожуючи кримінальною відповідальністю та ув'язненням у разі відмови.
Андрєєв стверджує, що на момент підписання документів перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і не до кінця усвідомлював свої дії.
Після першого бойового виходу, за його словами, підрозділ залишився без води, їжі та будь-якого забезпечення. Під час спроби знайти продукти військовий отримав поранення коліна.
Після лікування йому надали відпустку, однак повертатися на фронт він не захотів і майже пів року переховувався вдома. Згодом його, як стверджує полонений, розшукала військова поліція та силоміць повернула до війська.
Під час повторного відправлення на фронт він став свідком загибелі та важких поранень товаришів по службі. За його словами, евакуацію поранених практично не проводили, а після втрати зв'язку групу атакували українські безпілотники. Сам Андрєєв отримав ще одне поранення, після чого разом із залишками підрозділу вийшов до українських позицій.
Полонений також заявив, що після захоплення українські військові надали їм медичну допомогу, нагодували та не знущалися.
Із 48 військових до позицій, за словами полоненого, дійшли лише троє
Третім полоненим став 36-річний Роман Іванов із Барнаула, військовослужбовець 135-ї мотострілецької дивізії РФ.
Він розповів, що після тритижневої підготовки на полігоні його підрозділ вирушив на бойове завдання.
За словами Іванова, із роти, яка налічувала 48 військовослужбовців, до визначеної точки змогли дістатися лише троє, тоді як решта загинули або зникли безвісти.
Полонений також стверджує, що багато російських військових намагалися уникнути участі у штурмах: хтось тікав ще під час підготовки, інші вже на фронті вимикали радіостанції, кидали спорядження або навмисно зникали.
За його словами, серед військових траплялися випадки навмисного самоушкодження, щоб уникнути участі у бойових діях.
Іванов визнав, що підписав контракт після того, як повірив російській телевізійній пропаганді. Уже в українському полоні, за його словами, він змінив свою думку щодо війни та ставлення українців.
Полонений заявив, що якби мав можливість повернути час назад, то не погодився б на службу в російській армії. Він також стверджує, що командування не цінує особовий склад і використовує військових як «витратний матеріал».
Наприкінці звернення Іванов закликав громадян РФ добре подумати перед підписанням контракту, наголосивши, що війна забирає життя великої кількості молодих людей, яких, за його словами, без належної підготовки відправляють на штурми.
Російські військові зробили однаковий висновок
Попри різні історії потрапляння до армії, усі троє полонених описують схожі проблеми: примус або тиск під час укладання контрактів, недостатнє забезпечення, значні втрати, відсутність евакуації поранених та байдуже ставлення командування до особового складу.
Водночас слід зазначити, що наведені свідчення є заявами російських військовополонених, які перебувають у полоні, і не можуть бути незалежно перевірені. Їхні розповіді відображають особистий досвід та оцінки самих полонених.
