Авторизация
Кабанчики на Хортиці у місті Запоріжжя
Двоє маленьких диких кабанів, яких останніми тижнями все частіше запоріжці помічають на Хортиці, стали справжніми зірками соціальних мереж. Відео та фотографії тварин активно поширюють користувачі соцмережі, а самі кабанчики вже привернули увагу не лише містян, а й працівників Національного заповідника «Хортиця». Фахівці наголошують: популярні у мережі свинки є частиною відновленої популяції диких кабанів, яка сьогодні налічує до 90 особин. Детальніше - "ЗаБор"
Останнім часом користувачі соцмереж дедалі частіше публікують кадри зустрічей із двома молодими кабанами на острові Хортиця. Тварини без остраху підходять до людей у популярних місцях відпочинку, викликаючи захоплення у відвідувачів.
Як розповів виконуючий обов'язки завідувача сектора охорони природи Національного заповідника «Хортиця» Михайло Муленко, кабанчики, які стали героями численних відео, є молодими особинами — підсвинками.
За словами фахівця, поява молодих кабанів у різних частинах острова свідчить про успішне відновлення всієї популяції після спалаху африканської чуми свиней у 2018 році, хоча точну кількість тварин встановити зараз неможливо.
«До повномасштабного вторгнення ми проводили регулярний моніторинг за допомогою безпілотних літальних апаратів. Зараз такі дослідження для нас недоступні. Проте можна сказати, що популяція повністю відновилася після епідемії африканської чуми свиней і наразі становить приблизно від 60 до 90 голів», — зазначив фахівець.
За його словами, відновленню чисельності сприяли як природні умови острова, так і здатність кабанів до міграції. Попри зміни екосистеми після підриву Каховської ГЕС та зникнення озер у плавневій частині Хортиці, тут збереглися великі очеретяні масиви та сформувалися вербово-тополеві ліси, які стали природним укриттям для тварин.
«На острові достатньо кормової бази, тому кабани почуваються тут комфортно. Крім того, вони чудово плавають і можуть потрапляти на Хортицю з правого берега Дніпра, зокрема з району Крутоярівського лісництва, Солов'їної рощі, Розумівки та південних територій острова», — пояснює Михайло Муленко.
Якщо ще кілька років тому сліди життєдіяльності кабанів переважно фіксували у плавневій частині Хортиці, то зараз їх можна побачити майже на всій території острова. Працівники заповідника регулярно знаходять відбитки копит та характерно розритий ґрунт.
Втім, популяція залишається вразливою до низки загроз. Серед них — браконьєрство та ризик повторного занесення африканської чуми свиней.
«Під час війни неможливо повністю контролювати переміщення людей зі зброєю чи військової техніки. Якщо з цивільним транспортом ще можна працювати через карантинні заходи, то щодо військової техніки таких можливостей немає. А вона може прибувати з регіонів, де були випадки африканської чуми свиней. Це потенційно здатне спричинити новий спалах хвороби та загибель значної частини популяції», — зазначає природоохоронець.
Фахівці також закликають відвідувачів острова дотримуватися правил поводження з дикими тваринами. Популярні серед користувачів соцмереж молоді кабани наразі не становлять серйозної небезпеки для людей, однак залишаються дикими тваринами, поведінку яких неможливо передбачити.
За словами Михайла Муленка, агресія може виникати у випадку нестачі їжі або через надмірну увагу з боку людей. Саме тому відвідувачам не варто намагатися ловити, гладити чи обіймати тварин.
«Хортиця — це територія природно-заповідного фонду, створена насамперед для охорони дикої природи. Люди повинні поважати простір тварин. За ними можна спостерігати, фотографувати, але не можна їм заважати або нав'язувати контакт», — наголошує він.
Якщо ж виникає бажання пригостити кабанів, працівники заповідника радять обирати природний для них корм: сиру моркву, картоплю, фрукти чи горіхи. Водночас найкращим варіантом залишається мінімальне втручання у життя диких тварин.
Фахівці сподіваються, що зростання інтересу до кабанів на Хортиці допоможе людям краще зрозуміти особливості дикої природи та навчитися відповідально співіснувати з її мешканцями. Адже повернення цих тварин стало ще одним свідченням того, що навіть після серйозних екологічних потрясінь природа здатна відновлюватися.
