Авторизация
У Запоріжжі не чекають, коли закінчиться війна – тут уже сьогодні планують майбутнє. Попри близькість до фронту, щоденні загрози й масштабні руйнування, регіон демонструє приклад стратегічного мислення, що перетворює виживання на розвиток, а відновлення – на точку росту. Яке саме є бачення майбутньої відбудови та розвитку Запорізької області, дізнавався «ЗаБор».
Попри війну, обстріли й окупацію значної частини території, Запорізька область не просто тримається – вона планує, ініціює, веде діалог з міжнародними партнерами і формує візію відновлення. Це не про очікування допомоги. Це – про стратегію виживання через розвиток і партнерство.
Партнерство як фундамент майбутнього
Головний принцип регіону – не просити, а пропонувати співтворення. Саме тому основні пріоритети співпраці з міжнародними регіональними партнерами полягають у двох напрямках:
Одна з тем, яка сьогодні є надзвичайно актуальною – це трансформація міських просторів. І мова йде не лише про Запоріжжя, а про багато громад, особливо постраждалих від війни.
Як зазначають в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької облдержадміністрації, ще два роки тому було розпочато роботу над формуванням компетенцій на місцевому рівні в напрямі нової урбаністики, створення сучасних громадських і міських просторів, а також нового підходу до планування територій.
Якщо говорити відверто, то сьогодні відновлення таких міст, як Оріхів чи Гуляйполе, фактично розуміється як повна їхня перебудова. Мова йде вже не просто про відновлення, а про те, щоб побудувати краще – не так, як було, а так, як потрібно в сучасних умовах.
«На жаль, ми отримали таку можливість ціною великих втрат – через руйнування міст. Але саме це дало змогу почати думати про оновлення з якісно новим підходом. Завдяки грантовій підтримці нам вдалося реалізувати навчальний проєкт для 130 працівників органів місцевого самоврядування Запорізької області.
Цей проєкт був реалізований за підтримки USAID і дав змогу сформувати у наших фахівців ключові компетенції у сфері сучасного міського планування – з фокусом на створення зручного, комфортного середовища, яке стимулює людей повертатися додому» – розповів «ЗаБору» начальник Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької облдержадміністрації Артур Бойко.
Для країн Європи виклик полягає в залученні нових мешканців до міст. А для нашого регіону головне завдання – зробити все, щоб повернулися ті, хто виїхав. І саме сучасний підхід до планування середовища може цьому сприяти.
Повоєнна відбудова як боротьба за людський ресурс
Сьогодні всі міста, регіони, країни світу фактично змагаються за людей. Це глобальна тенденція – створювати умови, які мотивують мешканців залишатися або повертатися.
Саме тому це є одним із ключових пріоритетів Запорізької області.
«Ми відкриті до співпраці та завжди наголошуємо нашим партнерам у регіонах: якщо у вас є ефективні практики, ми готові їх переймати. Водночас ми можемо поділитися і власним досвідом – тим, що вже спрацювало у нас» – додає Артур Бойко.
Адже, як показав досвід, навіть Європа виявилася не до кінця готовою до надзвичайних ситуацій, зокрема в сфері критичної інфраструктури. Натомість в Україні, завдяки пережитому, вже сформовано низку дієвих рішень. Наприклад, практика децентралізації енергопостачання – одна з тих, якою ми вже ділимося з партнерами.
Так, поки що цей обмін досвідом відбувається точково. І, на жаль, ми не можемо сьогодні повноцінно планувати відновлення Оріхова чи інших міст – допоки ворог не буде відтіснений на достатню відстань, яка дозволить безпечно розпочати процес відбудови. Проте вже сьогодні відбувається планування візії післявоєнного відновлення постраждалих міст регіону.
Візія відбудови: як війна відкрила шанс для нової урбаністики
Тож сьогодні потрібно глибоко дослідити разом з людьми: як вони бачать свій простір, як планують ним користуватися, що зробить його для них привабливим. І всі ці питання є ключовими. Без цього неможливо створити живого, функціонального середовища.
Саме тому зараз в Запорізькій області зосереджені на формуванні компетенцій у місцевих фахівців, на обміні досвідом і напрацюваннями. А вже наступний етап – це власне трансформація просторів.
В Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Запорізької облдержадміністрації розповідають, що ними вже залучалися фахівці з урбаністики – як українських, так і міжнародних. Вони приїжджали до Запоріжжя, аналізували міське середовище, вивчали приклади трансформації просторів, які здавалися застарілими чи «неперспективними». Наприклад, індустріальна зона Запоріжжя. Дивилися, як подібні простори переосмислювали в Лінці (Верхня Австрія).
І наші спеціалісти, і запрошені експерти працювали над тим, як вплести в концепцію оновлення міста і його історію, і потенціал, і бачення майбутнього. Це ще не стратегія і не конкретний план дій. Це – візія. Уявлення, яким може бути наше місто.
Коли ця візія сформована – її можна обговорювати, допрацьовувати, ділитися нею. А вже далі, на рівні стратегії, з використанням інструментів партисипації, громадяни зможуть впливати на фінальний вигляд своїх міст – і локально, і глобально.
І ця робота стосується не лише Запоріжжя. Ще у 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення і до Запоріжжя переїхало багато мешканців тимчасово окупованих громад, вже тоді розпочалися діалоги з ними про майбутнє. Про візію розвитку Бердянська, Мелітополя, Приморська, Василівки, Енергодара… Адже в Управлінні вважають, що люди, які наразі є внутрішньо переміщеними особами, мають право на своє бачення, і це бачення обов’язково буде враховано.
«Дуже важливо вже сьогодні демонструвати впевненість у тому, що ми повернемося. Але не просто повернемося – а з чітким розумінням, що саме будемо робити на перших етапах відновлення» – зазначає Артур Бойко.
Іноді ці бачення й проєкти були надзвичайно амбітними. Наприклад, ідея побудови моста з Енергодара на протилежний берег. Такий інфраструктурний проєкт дозволив би зробити Енергодар не лише енергетичним, а й логістичним вузлом – і вивести його з формату монофункціонального міста, яким він є зараз. Міст перетворив би Енергодар на транзитне місто, суттєво скоротивши логістичні шляхи для всієї України.
Це дійсно дуже сильна ідея – глобальна, візіонерська. Такий проєкт – це не просто інфраструктурне рішення, а мрія, здатна змінити логіку розвитку цілого регіону. Але водночас це саме той тип проєкту, який можна реалізувати лише в унікальних обставинах. У «штиль», у мирні та спокійні часи, він був би майже неможливий – надто масштабний, надто незвичний для існуючих систем.
Але в умовах, коли ми звільнимо нашу землю, коли витіснимо ворога з Енергодара – саме тоді відкриється вікно можливостей для реалізації таких рішень. Бо після війни не варто просто відновлювати – варто переосмислювати і створювати нове.
Запоріжжя може стати веслувальним центром Європи
Ще один надзвичайно перспективний напрям – це реконструкція веслувального каналу в Запоріжжі. Не дивлячись на те, що канал зазнав пошкоджень унаслідок підриву Каховської ГЕС росіянами, водночас він має унікальний потенціал стати міжнародним центром веслування.
Ще в 2021 році активно велись обговорення щодо будівництва сучасного веслувального каналу – об’єкта, який може стати потужною спортивною базою як для розвитку дитячо-юнацького спорту, так і для підготовки національних збірних команд України. Тоді до Запоріжжя приїжджали президент Федерації каное України Сергій Чернишов і головний тренер збірної України Юрій Чебан. Разом із представниками обласної та міської влади вони обговорювали перспективи реалізації цього амбітного проєкту. У зустрічах також взяли участь президент Федерації каное Запорізької області Олексій Власов і директор ДЮСШ «Локомотив» Євгеній Морозов.
Цей об'єкт – унікальний для Європи. Він має стабільну, «справедливу» воду, тобто майже повний штиль, що критично важливо для змагань з веслувальних видів спорту. Крім того, на відміну від більшості європейських веслувальних каналів, він має простір для розширення – як у глибину, так і в довжину. Його не оточує щільна міська забудова, що дає йому величезну перевагу. Земля навколо каналу – це землі лісового фонду, які перебувають у підпорядкуванні Запорізької обласної військової адміністрації. Це означає, що за належної координації та підтримки – і міжнародної, і внутрішньої – реконструкція цього об’єкта може стати реальністю.
І в області активно підтримується розвиток подібних амбітних ініціатив. Бо сьогодні Україна потребує не лише відбудови, а й нових сенсів, нової функціональності кожного міста, кожного об’єкта.
Так, у Запоріжжі вже відновлюються спортивні об’єкти: манеж, ШВСМ — це свідчить про нашу націленість на майбутнє. А веслувальний канал може стати ще й екологічною зоною, центром для розвитку суміжних видів спорту – тріатлону, біатлону, змагань на відкритій воді, спортивного туризму. А це вже – бюджетоутворювальна історія, яка може принести значні надходження місту й області.
Стратегія відновлення крізь партнерство і розвиток
В Запоріжжі завжди наголошують: відбудова має бути функціональною. І при спілкуванні з міжнародними партнерами в Управлінні зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності намагаються сформулювати для кожної території – чи то міста, чи селища – свою ідею, свою спеціалізацію.
Навіть щодо тимчасово окупованих територій вже зараз формується візія майбутнього. Наприклад, Токмак – це центр області, важливий логістичний вузол, куди сходяться основні дороги. Потенційно він може стати хабом з обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки.
Вже сьогодні запрошуються міжнародні компанії, що виробляють техніку, розглядати Токмак як місце для майбутніх сервісних центрів.
Це може бути не лише сервісний центр, а й майданчик для виставок і демонстрації техніки. Адже сучасна аграрна техніка — це складні інженерні системи, і її можливості не зрозумієш без практичної демонстрації. Водночас така техніка потребує регулярного обслуговування, ремонту, постачання запчастин – і це означає стабільну роботу для багатьох фахівців, постійну присутність бізнесу, розвиток інфраструктури.
«Ми розглядаємо кожне місто, кожну територію саме з такого погляду – перспективної, але системної. І головне: ми не хочемо, щоб наші території конкурували між собою. Навпаки – вони мають взаємодоповнювати одна одну. Створювати єдину соціально-економічну систему – як у межах Запорізької області, так і в координації з сусідніми регіонами» – додає Артур Бойко.
Це повністю відповідає сучасній європейській політиці згуртованості. Саме тому Україна зараз працює над формуванням макрорегіонів, і Запорізька область уже включена до Південного макрорегіону.
«Ми маємо планувати проєкти, враховуючи не лише власні потреби, а й потенціал сусідів. Це не втрата автономії – це можливість будувати на спільній аналітичній базі, на єдиній системі прийняття рішень» - додають в Управлінні зовнішніх зносин.
Вже є бачення прикладів такої міжрегіональної співпраці.
Так, після підриву Каховської ГЕС окупантами, коли Нікополь залишився без води, саме Запоріжжя забезпечило його водопостачання. Це жива, реальна кооперація. І саме такий підхід фахівці комунікують нашим міжнародним партнерам.
«Ми говоримо їм: дивіться, цей проєкт — не просто локальна ініціатива. Він частина великої візії того, як ми плануємо відновлюватися як область, як макрорегіон, як держава. Але, відверто кажучи, донести це непросто. Для більшості іноземних партнерів, коли вони чують: «Запорізька область, лінія фронту, 70% території – тимчасово окуповані, 30 кілометрів до фронту», – в уяві одразу виникає картинка суцільної пожежі та руйнування.
І вони щиро дивуються: як у таких умовах можна говорити про стратегії, про відновлення, про бачення майбутнього? Ми це розуміємо. Ми самі свого часу, коли бачили війни в інших країнах, мабуть, теж уявляли щось подібне. Але наше завдання – показати інше: ми не просто вціліли. Ми думаємо, плануємо, готуємось – і хочемо повертатися сильнішими» – наголошує Артур Бойко.
Фактично, це і є стратегія виживання нашого регіону – виживання через розвиток і партнерство.
Причому свідомо відшукуються та впроваджуються такі механізми, які є інноваційними, адаптивними, і дозволяють досягати мети навіть у сьогоднішніх умовах – умовах невизначеності, постійних загроз і викликів.
Запоріжжя не чекає «кращих часів», а формує майбутнє вже зараз. І цей підхід, заснований на стратегічному мисленні, взаємодії й готовності до трансформацій, і є потужною відповіддю на війну.
Міжнародне партнерство та виклики
У партнерській співпраці все може мати чудовий вигляд – звіти, показники, KPI, якими можна пишатися. Але водночас існують і виклики, з якими доводиться постійно працювати.
Перший і, мабуть, найбільш очевидний виклик — це різниця в темпах. Запоріжці живуть у стані війни, і тому змушені діяти швидко, буквально миттєво. Я
«Якщо з’являється ідея або ініціатива – ми одразу ділимося нею з партнерами, вже наступного дня просимо зворотний зв’язок і готові запускати реалізацію.
Однак наші іноземні партнери живуть у зовсім іншій динаміці. У мирному середовищі все відбувається повільніше – і це нормально для них. Але для нас це – серйозний виклик, адже ми маємо реагувати швидко, бо ситуація змінюється щодня» - розповідає Артур Бойко.
Другий виклик – неможливість партнерів фізично приїхати в Запоріжжя через безпекові обмеження.
«Ми завжди раді запросити їх і показати ситуацію на місці, адже побачити на власні очі – набагато ефективніше, ніж читати звіти. Але делегації складаються з людей, які перебувають під охороною своїх держав або інституцій, і, відповідно, не можуть дозволити собі подорожі до регіонів поблизу фронту» - додає посадовець.
Це обмеження ускладнює комунікацію та сприйняття реального масштабу ситуації.
І, мабуть, найглибший виклик – це обмежене розуміння партнерами запорізької реальності. Імовірніше за все, це викликане саме відсутністю можливості побачити цю «реальність» на власні очі. Коли ти не живеш в умовах війни, важко уявити, що значить – працювати під звуки повітряних тривог, планувати відновлення під обстрілами.
«Але ми активно долаємо ці бар’єри завдяки постійному обміну інформацією. Ми тримаємо зв’язок з партнерами у месенджерах, оперативно передаємо фото, відео, фактично створюючи для них «вікно в реальність». Це дозволяє їм отримувати перевірену й актуальну інформацію – не лише через ЗМІ, де, на жаль, усе ще трапляється вплив російської пропаганди» – ділиться своїм досвідом Артур Бойко.
Саме так – через щоденну комунікацію, гнучкість, прозорість і довіру – будуються партнерства, які витримують будь-які випробування.
