Величезні роги з дна Дніпра: на Хортиці нові знахідки (фото)

На Хортиці завершився сезон підводних археологічних досліджень 2026 року. Серед знахідок, які підняли з дна Дніпра,  велетенські роги, які попередньо могли належати благородному оленю. Разом із ними цього року дослідники виявили фрагменти кераміки, кам’яні сокири, казани, якорі та інші предмети. Детальніше - "ЗаБор".

Про завершення археологічного сезону на Хортиці, де 29 вересня продемонстрували всі знахідки, повідомив запорізький краєзнавець і фотограф Валерій Кємєнов.

Експедиція підводних археологічних робіт Національного заповідника «Хортиця» офіційно завершила сезон підйомом із Дніпра велетенських рогів оленя та демонстрацією інших цьогорічних знахідок.

Окрім рогів, серед предметів, які показали після завершення сезону, — фрагменти кераміки, кам’яні сокири, казани, якорі та інші артефакти. Підводні археологічні дослідження в районі Хортиці тривають уже майже шість десятиліть. За цей час тут виявляли предмети, що належать до різних історичних періодів — від неоліту до XVII–XIX століть.

РОГИ ПОПЕРЕДНЬО НАЛЕЖАТЬ БЛАГОРОДНОМУ ОЛЕНЮ

За зовнішніми ознаками нова знахідка може належати благородному оленю — великому виду оленів, який історично мешкав на території України, зокрема у степових та лісостепових районах.

Для Хортиці такі знахідки вже не нові. У 2024 році поблизу острова також знаходили великі роги європейського, або благородного, оленя. Тоді фахівці оцінювали їхній вік у кількасот років.

• Благородні олені (або лісові) природно існували на території сучасного Запоріжжя, зокрема на острові Хортиця, понад три століття тому (у XVII–XVIII століттях і раніше). Дикі історичні популяції цього виду в запорізьких степах та плавневих лісах були повністю винищені людиною у XIX столітті внаслідок безконтрольного полювання та вирубки лісів.

Полірувальний камінь та топори періоду неоліту  

А от знахідка кам'яних топорів може належати до періоду неоліту.

Цікаво, що ще одна незвичайна знахідка на Хортиці сталася в серпні. Краєзнавець і фотограф Валерій Кємєнов звернув увагу на камінь, який, за його припущенням, міг використовуватися для шліфування та полірування кам’яних знарядь. Свою знахідку він назвав полірувальним каменем часів неоліту.

Йдеться про так званий полісуар — камінь, поверхню якого використовували для обробки кам’яних знарядь. На таких пристосуваннях могли шліфувати та полірувати, зокрема, кам’яні сокири.

Неоліт, або новий кам’яний вік, — це період кам’яної доби, коли люди ще широко використовували кам’яні знаряддя, але поступово переходили від мисливства та збиральництва до землеробства і скотарства. Для неоліту також характерні поява найдавнішого глиняного посуду та розвиток технік шліфування й полірування каменю. На території України цей період припадає переважно на VII–VI тисячоліття до нашої ери.

Фото: Валерія Кємєнова