Авторизация
Колаж: гуртожиток, телефон та ніж
Спроба самостійно вибити борг за вкрадений телефон закінчилася кривавою трагедією в одному з гуртожитків Запоріжжя. Власник гаджета накинувся на боржника із трубою, а потім під час бійки вихопив ніж та зарізав чоловіка. Натомість суд перекваліфікував обвинувачення на вбивство через необережність та призначив нападнику іспитовий строк. Детальніше – "ЗаБор".
Вознесенівський районний суд ухвалив вирок відносно уродженця Запоріжжя, який обвинувачувався у скоєнні вбивства з необережності (ч. 1 ст. 119 КК України).
Події розгорталися в розпал новорічних свят – 3 січня 2026 року, близько 01:03 у приміщенні гуртожитку по вулиці Перемоги, 117-А (блок № 21, кімната № 3).
чоловік вирішив «навідати» свого знаймого.
Приводом став конфлікт:обвинувачений переконував, що господар кімнати раніше викрав у нього мобільний телефон і відмовляється повертати гроші. Аби почуватися впевненіше, дорогою він підібрав металеву сантехнічну трубу.
За словами обвинуваченого у кімнаті було абсолютно темно, боржник сидів на ліжку.
Чоловік підійшов до нього, схилився та замахнувся сантехнічною трубою. Проте потерпілий встиг перехопити трубу однією рукою, а в іншій його руці блиснув металевий предмет, схожий на лезо ножа.
Зчинилася бійка. Нападнику вдалося вибити та вихопити ніж. Намагаючись придушити опір та «навчити» боржника, він у темряві наніс йому три удари лезом у ділянку правого та лівого стегна, а також лівої гомілки.
Оскільки на потерпілому був темний одяг, а в кімнаті не горіло світло, обвинувачений стверджував, що не бачив крові та не усвідомлював тяжкості поранень. Він викинув ніж у коридорі гуртожитку, залишив кімнату та пробігаючи повз сусіда по гуртожитку, попросив того терміново викликати «швидку».
Медикам, які прибули на місце, залишилося лише констатувати смерть. Унаслідок проникаючих лезових раптів було перерізано підколінні артерії та вени. У проміжку між 03:00 та 04:00 годиною ранку потерпілий помер від масивної крововтрати.
Правоохоронці вийшли на слід нападника того ж дня. Тоді ж свідки під час пред'явлення фотокарток впізнали в ньому чоловіка, який орудував у гуртожитку телескопічною дубинкою та ножем.
Під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого поліція вилучила:
Чорну куртку із нашаруванням крові;
Дві пари кросівок, штани, термобілизну;
Два ножі;
Зареєстровану гладкоствольну рушницю «Armsan RS-S1» 12-го калібру з набоями (яку згодом суд повернув власнику).
Крім того, під час огляду самої кімнати № 3 та сусідньої кімнати № 5 експерти вилучили шість різних ножів, вирізи з простирадл та ковдр, рясно просякнутих кров’ю, а також криваві змиви зі стін і підлоги. Генетична та судово-цитологічна експертизи підтвердили, що кров на одному з кухонних ножів («Tramontina») належала загиблому.
Судово-психіатрична експертиза № 41 визнала обвинуваченого осудним: у момент вчинення злочину він не мав тимчасових розладів психіки та повністю усвідомлював власні дії.
Спочатку правоохоронці інкримінували чоловікові ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), за що загрожувало від 7 до 10 років колонії.
Однак у липні 2026 року прокурор Вознесенівської окружної прокуратури подав змінений обвинувальний акт, перекваліфікувавши дії на ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність).
Обґрунтування суду та прокуратури полягало в тому, що:
Нападник завдавав ударів виключно по нижніх кінцівках (стегна та гомілки), що свідчить про відсутність умислу на позбавлення життя чи нанесення смертельних ушкоджень.
Обвинувачений одразу припинив насильство, самостійно залишив приміщення та попросив сусіда викликати медиків.
Форма вини у даному випадку — злочинна недбалість: чоловік не передбачав смерті потерпілого від ударів по ногах, хоча як доросла людина повинен був і міг передбачити, що ніж може пошкодити магістральні кровоносні судини.
Позиція матері загиблого та каяття обвинуваченого
Під час судового засідання обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся та розповів, що дізнався про смерть знайомого лише наступного дня, коли до нього прийшли з обшуком. Упродовж судового процесу він добровільно та повністю відшкодував моральну й матеріальну шкоду родині покійного.
Мати загиблого до зали суду не з'явилася, проте подала письмову заяву. У ній вона підтвердила, що збитки їй відшкодовано повністю, цивільного позову вона не має і не заперечує проти призначення обвинуваченому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.
Суд врахував відсутність судимостей у обвинуваченого, позитивні характеристики за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, щире каяття та відшкодування збитків.
Нападнику призначили покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Натомість, на підставі ст. 75 КК України звільнили його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
