Авторизация
У Запоріжжі створили триметровий дідух
Напередодні Різдва волонтери у Запоріжжі зв’язали великий дідух як символ пам’яті про предків, єдності та стійкості в умовах війни. Його встановили в театрі Магара. Детальніше – "ЗаБор".
У Запоріжжі волонтери впродовж двох днів, 22 та 23 грудня, створювали триметровий різдвяний дідух.
Ініціаторкою проєкту стала волонтерка Яна Яковенко. За її словами, ідея великого дідуха виникла як бажання показати, що українці здатні власноруч зберігати й відновлювати свої традиції без вказівок «згори».
«Я хотіла показати, що ми самі повинні робити свої символи. Не держава і не влада — а люди, які об’єднуються і втілюють свої мрії», – розповідає Яна Яковенко Радіо. Свобода.
Волонтерка зазначає, що з 2017 року разом із однодумцями виготовляла менші дідухи, які передавали військовим. Проте карантин і повномасштабне вторгнення змусили зробити паузу. Цьогоріч мрію про великий дідух вдалося реалізувати.
Ініціативу підтримали волонтерки громадської організації «Запорозькі берегині». Їхня голова Олена Шевчук розповіла, що для створення дідуха заздалегідь домовилися з фермером, який залишив невелику ділянку пшениці спеціально для обрядових потреб.
Втім, процес не обійшовся без труднощів. В один із днів пшеницю ледь не зорали трактором.
«Я прокинулась і почула, що поле орють. Схопила серп і побігла жати разом із сином та його другом. Ми жали і носили колосся самі», – згадує Яна Яковенко.
Згодом з’ясувалося, що ділянці нічого не загрожує, але запланований зажинковий обряд довелося скасувати. Попри це, пшеницю вдалося зберегти, і саме з неї волонтери створили дідух.
Спочатку символ Різдва планували встановити на площі Митців. Однак через безпекову ситуацію та заборону масових заходів на відкритому повітрі дідух розмістили у приміщенні обласного музично-драматичного театру імені Магара.
Історик та голова ГО «Гуляйпільські старожитності» Сергій Звілінський наголошує, що виготовлення дідуха є традиційною складовою різдвяних обрядів на Запоріжжі. За його словами, дідух символізував дух померлих предків, яких запрошували до родини на Різдво.
Як приклад він наводить спогади мешканки Оріхівщини Любові Роботи, яка згадувала, що після свят дідуха спалювали, а на ніч залишали кутю з ложками для душ померлих родичів.
