Авторизация
Церемонія вшанування загиблих воїнів у Дерева пам'яті
Напередодні Дня Незалежності України відбулася церемонія вшанування загиблих воїнів на Дереві пам’яті. На меморіалі увічнили імена ще 61 полеглого Героя із Запоріжжя та Запорізького регіону.
«Це Дерево, цей дзвін – нагадування для дітей, онуків, рідних та друзів полеглих захисників: вони віддали найдорожче, що мали, аби ми жили у вільній та Незалежній Україні. Маємо завдячувати їм, шанувати їхній подвиг, а пам’ять про Героїв – передавати наступним поколінням українців», – зазначила Тетяна Горбачова.
Тетяна – дружина загиблого запоріжсталівця-військовослужб
«Дуже важко змиритися з тим, що нашого батька, чоловіка, товариша – більше немає поруч. Важливо, що в нашому місті є такі інсталяції, традиції вшанування та меморіалізації воїнів. Це допомагає заспокоїти біль втрати і зберегти в пам'яті народу історію боротьби за Україну», – кажуть рідні Віталія.
Віталій Горбачов майже 30 років працював на Запоріжсталі машиністом шихтоподачі доменного цеху. Мав велику повагу у колективі, в якості наставника виховав чимало молодих фахівців. Колеги називали його «майстром з золотими руками».
Попри суворий вигляд, Віталій був чуйною та доброю людиною, турботливим батьком і коханим чоловіком. У родині він розкривався по-особливому – завжди готовий зробити все можливе та неможливе заради своїх двох доньок і дружини.
У березні 2022 року Віталій добровільно став до лав Національної гвардії України.
«Він пішов на службу не вагаючись. Завжди чурався слова «герой» – вважав своїм обов'язком захищати державу, свою родину.
Саме таким ми його і пам’ятаємо: мужнім, сміливим, непохитним. Справжнім героєм України», – кажуть дружина Тетяна та донька Валерія.
За три роки чоловік пройшов чимало бойових доріг. Був стрільцем, боронив Донецький та Запорізький напрямки. Він був відданим побратимом, мужнім воїном і прикладом незламного духу. Життя захисника обірвалося у лютому цього року.
За проявлені мужність і героїзм при захисті України нагороджений медаллю «Хрест Свободи» від Православної Церкви України та медаллю «Ветеран війни».
Разом з мамою Катериною принесла квіти до Дерева пам’яті й трирічна Аня. Відтепер пам'ять про її татка Миколу Місюру житиме і тут. За життя неодноразово проходив до Дерева пам'яті і сам Микола, розповідає жінка. Тут він вшановуав пам'ять своїх побратимів.
«Ця війна принесла багато втрат: багато наших друзів та близьких загинули, з багатьма ми попрощалися назавжди… На цьому дереві також є дзвіночок з ім'ям нашого кума», - додає вдова Миколи Місюри Катерина.
Микола до великої війни працював на комбінаті «Запоріжсталь», двічі підписував контракт з військом. Останній – за 13 днів до повномасштабного вторгнення. Спершу боронив рідне Запоріжжя. Потім – Донеччину. Загинув чоловік у червні цього року.
«Це була дуже світла, добра людина. Завжди був усміхнений. Дуже хочу, щоб донька пам'ятала про папу. І щоб жоден герой, що поклав життя заради майбутнього наших дітей – ніколи не був забутим», - каже Катерина Місюра.
«Дерево пам’яті» — перша інсталяція меморіального комплексу «Посадка», присвяченого полеглим захисникам України, створений в Запоріжжі в жовтні 2024 року в парку металургів ім. В.А. Сацького. За задумом автора ідеї, військовослужбовця Дмитра Костюминського, завершений меморіальний комплекс уособлюватиме посадки на лінії фронту, де розбиті дерева височіють над захисниками.
