Форум Запоріжжя

Ну, що ж друзі-українці, от і минув жахливий перший період війни. Перш за все, я вважаю, що він виявив героїзм нашої нації та здібність іти на самопожертву заради рідної країни. Він виявив, що Украіна залишається майже єдиною країною світу де ще залишилися цінності, які не купуються і не продаються, що стало нормою для Європи, країною що цінує свободу вище ніж рабське життя, що не дає спокою російським рабам, країною здібною протиставити свою волю фашистській наволочі, що відрізняє її від більшості пост-радянських республік.

Ми остаємося гордою, та нескореною нацією, і особисто я, пишаюся своїм народом, та своєю країною. Я схиляю голову перед пам`яттю загиблих героїв, та жертв нечуваної у наш час фашистської агресії.

Я схиляю голову перед тими, хто зі зброєю у руках боронить країну, та ризикує власним життям заради її майбутнього. Саме завдяки таким людям як і наш Джекін, і я впевнений, що не тільки він з цього форуму, Україна продемонструвала усьому світу, що таке любов до власної держави, хоробрість та здібність протистояти ворогу.

Ворог не пройшов, і не піде ділі тих рубежів, які здали йому власні гниди ще 8 років тому. Тому особисто я залишаюся при своїй думці про те, чи потрібні ці гниди українській державі, чи варті вони життя наших героїв та сотень вже полеглих від ворога дітей, тисяч громадянських, та десятків тисяч воїнів.

Ця війна вже виявила багато чого - і перш за все звірячу сутність російського суспільства, що продемострувала, що то не Путін винен у тому що відбувається, а "страна рабів". І будуть ще багато Путіних, Сталінів та інших потвор у людському обличчі, що зажадають української крові. Будуть сотні тисяч російських домогосподарок, що будуть закликати нищити українську націю, вбивати дітей, гвалтувати жінок, грабувати українські сім'ї.

Ці сто перших днів війни мають продемонструвати і внутрішнім гнидам, що війна не омине і їх, і путінським кулям та снарядам все одно хто стане на їхньому шляху - герой захисник, чи колабораціоністська гнида. Приклади тому вже маємо.

Перші 100 днів війни продемонстрували і справжнє обличчя політичних сил в Україні. І, сподіваюся, що тепер для всіх зрозуміло, що таке те проросійське кодло, що засідало в українському парламенті, займало пости у місцевій "еліті", та навіть правило бал на цьому форумі.

Сподіваюся, що для всих стала очевидною тупість та ворожість тих пихатих "експердів", що поливали тут лайном усе українське, державну мову та долю своєї Батьківщини. Більшість з них повтікала, але дехто намагається продовжувати їхню справу і зараз, тому сподіваюся, що адміністрація, що дозволила у свій час створити на форумі антиукраїнське кубло, зробить висновки та спробує виправити свої, м'яко кажучі, помилки.

Слава Україні!

Про " не путин, а рабы " не соглашусь
Вот хотя бы цитата



Даже в такой маленькой ячейке как семья, есть главный, который порой никого не хочет слышать и принимает решения самостоятельно
А граждане жаждущие крови есть в каждой стране

А 100 дней показали, что армия РФ не такая сильная, как и помощь запада для нас.

Если запад сейчас склонит/убедит укр власть пойти на уступки, то к чему были все эти разрушения и жертвы
А для контрнаступления и возврата территорий военным путем, мне кажется, у нас сил нет

Ну, оте що ви навели є "детский лепет". У цьому сенсі, краще було б згадати Максима Каца, який веде дуже потужну та аргументовану проукраїнську агітацію. Але навіть він визнає що немає виправдання та вибачення саме російській нації, яка допустила по-перше саму наявність Путіна як такого, та увіковічила його владу, а по-друге підтримує цю війну.

До речі, у цьму відношенні я застосовую саме російський підхід, девізом якого у роки другої свитової війни було саме "вбий німця", а не "вбий фашиста". Історія нам продемонструвала, що "хороших руських" не буває, як не бувіає травоїдних гієн.

Це поширене приниження української армії, яка перемагає ворога не тому, що він слабкий, а тому що вона могутня. І нашим "пропагадистам" слід би було прийняти це до уваги.

3 июня исполняется 100 дней полномасштабной войны россии в Украине. Риторика Запада за эти 100 дней,
с одной стороны, изменилась от «Киев падет за три дня» до «мы перевернем небо и землю для победы Украины».
С другой стороны, в нее продолжают просачиваться российские нарративы об усталости Европы и США от войны, о том, почему украинцы не могут чем-нибудь пожертвовать и пойти на переговоры с Владимиром Путиным, а также о том, что очень быстрое вооружение Украины все еще может спровоцировать ядерную войну.

Интересная последняя публикация от лично президента США Джо Байдена, который написал, что США будут делать и не делать в Украине в гостевом эссе для The New York Times. Ключевые тезисы его сообщения следующие:

- Цель Америки — видеть демократическую, независимую, суверенную и преуспевающую Украину со средствами для сдерживания и защиты от дальнейшей агрессии.
- Чтобы завершить войну дипломатией, Киев должен получить достаточно оружия, чтобы занять сильнейшую позицию за столом переговоров со страной-террористом.
- США предоставят Киеву более совершенные ракетные системы и боеприпасы и пошлют миллиарды финансовой помощи, пакет о которой Конгресс США утвердил 19 мая, а Байден подписал уже 21 мая;
- Штаты будут работать вместе с союзниками над преодолением продовольственного кризиса и помогут им снизить зависимость от ископаемого топлива из россии;
- Восточный фланг НАТО будет укрепляться, США приветствуют заявки Финляндии и Швеции на вступление в Альянс;
- США не стремятся к войне между НАТО и россией, поэтому не отправляют американских солдат воевать в Украине;
- США не поощряют и не позволяют Украине наносить удары по россии;
- Штаты не хотят затягивать войну, лишь бы причинить боль россии;
- Американцы не будут давить на украинское правительство — ни приватно, ни публично — чтобы Киев пошел на сдачу своих территорий;
- Штаты пока не видят признаков того, что россия намерена применить ядерное оружие в Украине, хотя риторика кремля опасна и безответственна;
- США будут держать курс на поддержку украинского народа, и если Путин ожидает, что единство Штатов пошатнется или они вообще распадутся, он глубоко ошибается.
https://www.nytimes.com/2022/05/31/opin ... Position=1


В другой колонке для NYT военный обозреватель Томас Фридман пишет о том, каким открытием для него стало пребывание в Европе, и хотя он пишет о вторжении в Украину с 24 февраля, только на континенте ему стало понятно, что Владимир Путин угрожает не только Киеву. Тезисы его сообщения из Берлина сводятся к следующему:

- Мнение, о том, что Владимир Путин вторгся в Украину, ошибочно — он вторгся в Европу;
- Было легко предположить, что Европа смирится с полномасштабным вторжением так же, как смирилась с аннексией Крыма и оккупацией части Донбасса, но этого не произошло;
- Последнее вторжение 24 февраля все чаще рассматривается как повторение в XXI веке нападения Гитлера на Польшу в сентябре 1939 года;
- ЕС отказался от многолетних малозаметных санкций и перешел к запуску «высокоточной ракеты» в центр путинской экономики;
- То, что произошло в ЕС из-за вторжения России в Украину, стало «европейским землетрясением».
https://www.nytimes.com/2022/05/31/opin ... raine.html


Еще один материал — на этот раз от BBC, анализирует трещины, которые стали появляться в поддержке Западом Украины. Впрочем, если копать вглубь всех 100 дней вторжения, очевидно, что они никуда не исчезали. Материал можно свести к следующим тезисам:

- несмотря на призывы Великобритании, Польши и стран Балтии к однозначному поражению Путина, лидеры Франции, Германии и Италии призывают к другому более компромиссному подходу;
- примеры заявлений о компромиссе — призыв Эммануэля Макрона прекратить огонь и слова Марио Драги о том, что люди в Европе ожидают прекращения огня и возобновления переговоров между Киевом и Москвой;
- еще один пример – 80-минутный разговор Олафа Шольца и Макрона с Путиным об экспорте зерна из Украины, разговор, который в Латвии назвали «самоунижением» и полной оторванностью от политической реальности;
- Джо Байден, хотя и намекал на необходимость падения режима в кремле, не предоставил Украине ракеты, которые могли бы добить до территории россии;
- борьба за нефтяное эмбарго затянулась — хотя она и завершилась компромиссом по неполному запрету на импорт нефти, но пакет до сих пор заблокирован новыми замечаниями Венгрии;
- газовое эмбарго будет выброшено из седьмого пакета санкций против рф, сообщил канцлер Австрии Карл Нехаммер;
- Запад обещал много оружия Украине, но снова ограничивает военные усилия Киева, тогда как россия не соблюдает никаких ограничений;
- постепенные, хотя и медленные успехи рф на поле боя сочетаются с верой Путина в то, что рано или поздно Европа устанет помогать;
- если россияне прорвут украинские позиции и продвинутся в Днепр — вопрос сдачи части территорий Украиной, тем более Крыма и Донбасса, снова выйдет на повестку дня.
https://www.bbc.com/news/world-europe-61664991

_________________
1. Ми всі хотіли стати пілотами; більшість із нас стали лузерами (с) Сергій Жадан

Почему вы видите принижение укр армии, там, где этого и в помине нет?

Рустамзаде детально объяснил. Разумеется, мы не на передовой, но предварительная аналитика соответствующая. С учётом всех факторов, мы таки не можем взять и победить врага.
Обороняется, ведём контрнаступательные действия, воюем уменьем, а не числом - все действительно так. Но этого мало для сокрушительной победы.

_________________
1. Ми всі хотіли стати пілотами; більшість із нас стали лузерами (с) Сергій Жадан

Приниження в тому, що тут є дуже небезпечний другий сенс, який здається, вже дає свої плоди в уяві світу, який спочатку був вражений героїзмом українських воїнів, а зараз починає сприймати все це як свою заслугу, та тлумачити хід війни з позиції слабкості Росії, а не сили України, яку він баче лише споживачем своєї зброї, яка й дозволяє триматися.

А далі більше - якщо саме ми керуємомо ситиацією, то ми й будемо диктувати умови, і будемо домовлятися з Путіним, як нам повернути свої бариші. Європа завжди була по свїй суті продажною і історія її ніколи нічому не вчила. Навіть жертви Мбнхенського сговору, та агрессії радянської армії готові домовлятися раджше з Путіним, аніж допомагати Україні.

Хорошо, соглашусь


Ну, и в продолжение



Вот они уже решают

Так, вони намагаються вирішити, і не можуть цього не робити, бо ситуація є дійсно сюрреалістичною та невигідною жодній стороні, крім хворої людини зі спотвореною психікою та світосприйманням. Але уся біда в тому, що на цей час усі політичні фігури світу є, так би мовити, хлопчаками у коротких штанцях. Немає жодної фігури, здібної на стратегічне мислення та реалізацію довготермінових планів.

Хто вони? Нескінченна череда французьких хлопчиків-президентів, безликих підкаблучників, яких особисто я вже й не відрізняю одне від одного. Нескінченна череда німецьких політиків, хто строїться у чергу до отримання пенсійного забезпечення у вигляді крісел в російському Газпромі, та його нафтових гігантах? Явно виживший з ума президент сполучених штатів? Світ зараз взагалі нагадує збіговисько маразматиків, що стурбовані лише короткостроковим бажанням протриматися до чергових президентських виборів та сподобатися своїм виборцям.

То ж цілком зрозуміло, що головний виживший з ума маразматик світу почуває себе в такій ситуції як риба в воді, бо увесь світ грає за його сценарієм. Немає жодного політику світового калібру зі світовим баченням та хоч будь-якою ідеологією. Все будується на домовленностях, та короткострокових (у межах президентського строку) перспективах. Як це завжди бувало в історії, та як би це жахливо не звучало, але світу, щоб прийти до тями, потрібна гаряча світова війна, яка б могла привести його до тями.

Ні я не є сторнником того, бо розумію який це жах, тому єдине що залишається зробити - це пристосуватися до тих реалій. І тут починається клекіт диванних еспертів, що сидячі на тому-таки дивані, вимагають перемоги, та повернення територій. Вимагають щоб хтось йшов проливати свою кров зарати їхнього уявлення про патріотизм та державність.

Що ж залишається нам, нам як українській державі? Слідувати їхнім (тобто загально-світовим) правилам, або намагатися вести війну до переможного кінця, як того вимагають диванники? Насправді, можливі обидва варіанти, але другий, що вимагає відірвання жопи диванника від того самого дивану та прямування на фронт, дуже малоймовірний. А щоб слідувати першому варіанту потрібно покласти на алтар політичні амбіції тих, хто погодиться піти на це, бо диванники не вибачать.

У цих політичних ігрищах час зараз уже не на нашому боці. Як на мене, так ми вже згаяли час, коли можливим рішенням була продаж тих територій накшталт Аляски, коли у суспільсто була вкинута ця інформація, але сприйнята вона була, м'яко кажучі не дуже добре. Біда в тому, що знову-таки наряду з диванниками ми маємо початківців-політиків, де й близько немає когось накшталт нещодавно залишившего нас Леоніда Кравчука. Усе це тільки аматори.

Наш президент, що так блискуче зіграв свою роль на початку війни та став взірцем української нації для всього світу, починає втрачати бали, коли мова заходить про стратегічні рішення, втрачається час, втрачається авторитет, втрачаються можливості. Так, світ не є досконалим, в ньому завжди вирішальним була сила, а не абстрактне поняття справедливості, якої в світі не існує взагалі, бо воно може бути діаметрально протилежним для різних класів та прошарків суспільства.

То що ж, війна до переможного кінця? Але патріотичні голови у якийсь момент будуть покладені і черга дійде до "диванних жоп". Чи погодяться їх володарі ризикувати ними заради їхніх переконань? Не думаю. Що залишається? Компроміс. І чим раніше ми зіткнемося з його реальністю, тим більше шансів задовольнити свої інтереси.

Я неодноразово на протязі цих вісьми років задавав питання - а чи потрібне нам оте гниле яблуко розбрату вигляді отих потвор ЛНР та ДНР? Що вони взагалі можуть принести державі? Подальший розбрат та конфронтацію? Постійну напругу в політичному житті країни? Кому потрібне це збіговисько людиноподібних потвор? Та чи можна їх завигідно продати, як здавна торгували людоподібними тваринами на Русі? Так серед них є люди, що знаходяться при тямі, так чому б їм не надати можливість отримати достойне життя на українській території, якщо "гнилий захід" готовий надати для цього кошти та можливості? Можливо, що побачивиши у майбутньому їхній рівень життя усі оті потвори замисляться над своїм вибором? А хтось (і яких я думаю немало у нашому регіоні) забажає стати черговим "гвинтиком руського міра". То заради Бога, хай на отой гвинтик сідають по самісінькі гланди та насолоджуються.

Як резюме: я нікого ні до чого не хочу заохочувати, як на мене, обидва варіанти не є оптимальнми, але здається що інших намає, або є їхніми варіаціями. Але, час йде і використати можливість, коли у тебе залишають на руках козирі, є кращим, аніж залишитися без козирів взагалі. Якось так.

общество самоорганизовалась , впрочем, как всегда в тяжелые времена, а политики, как всегда - хайпят на положении и ищут электоральную выгоду.
Но, что явно улучшалось, так это снабжение в армии. Нет, может снабжали и вначале хорошо, но не все доходила , но благодаря волонтерам и общественном резонансу эта проблема решена..почти.

_________________
«- Кто сказал, что государство - это мы?
Государство - это нас ...»

Я ничего и никому не должен,
Поскольку никогда не жил в кредит.(с) Андрей Дементьев

Так, здається, що "завдяки" путіну суспільство нарешті отримало якусь національну ідею. Але рішення приймать будуть все ж політики. Чи є серед них ті, что здібний на це? Дай Бог.

Що ж до волонтерства... Мутне якесь це питання. З одного боку, особисто знаю десятки патріотів, а взагалі гадаю, що їх тисячи, з іншого багато й тих, хто примазався та використовує це заради власної вигоди. Ось тут вище на фото, якщо не помиляюся, одна з одіозних осіб, що перебували під слідством про вбивство Шеремета, але їй з чоловіком-професійним кілером вдалося-таки вислизнути з-під слідства завдяки потугам петюненої свори. Та згадайте хоча б пригоди Сіна на тому поприщі. Так що не так там усе й просто.

О, доречі, тільки написав, заходжу на УП та бачу це: "Очільника величезного благодійного фонду підозрюють у торгівлі гуманітаркою" https://www.pravda.com.ua/news/2022/06/4/7350507/

Є ще один дуже неприємний підсумок перших 100 днів війни. Суспільство почало звикати до неї та втрачати інтерес (якщо взагалі можна вживати це слово тут) до неї. Я маю на увазі наше українське суспільство, бо з іншими все зрозуміло.

Навіть на цьому форумі видно як покотилися униз воєнні теми, як змешилася кількість інформації стосовно цього питання. Але і це б нічого. Але ж і явно збільшилася ворожа активність. Стали з'являтися одіозні фігури з недавнього минулого, ті, хто сидів останній час під лавками, та кого ми вже і не сподівалися тут побачити.

Як на мене, підозрілим є зникнення патріотично налаштованого модератора Ksuxa, але з'являється дехто особисто відповідальний за те що zabor став у свій час логовом російських спецслужб та власного проросійського непотрібу.

Особисто мені здається, що перед самим початком війни на форумі був-таки шмон, пов'язаний з українськими спецслужбами, які, звісно, не могли не помітити того, що відбувається тут. Це стало причиною певних змін. Але, здається хватило не на довго. Тому пожвавлення проросійської активності, та зникнення тієї ж Ksuxa я розцінюю як заборівський ревашизм та спроби повільно повернутися до своєго "стилю роботи". Дай Бог помилятися. Наразі єдиним, хто міг би розвіяти ці сумніви є сама Ksuxa.

многих людей сейчас больше беспокоит то, как прокормить семью, а не новости о войне, война может длится долго, гражданским людям надо работать, тем самым, поддерживать экономику страны

В понедельник, 13 июня, Центр исследований энергетики и чистого воздуха (CREA), зарегистрированный в Финляндии, обнародовал отчет под красноречивым названием — «Финансирование войны Путина: Импорт ископаемого топлива из России в первые 100 дней вторжения». Эксперты центра посчитали, что за первые 100 дней войны против Украины доход россии от экспорта ископаемых энергоносителей составил 93 миллиарда евро!

Половину этой суммы рф получает от продажи сырой нефти — 46 миллиардов евро. Газ, который экспортируется по трубопроводам, принес москве 24 миллиарда евро. Остальной доход поступил от продажи нефтепродуктов (13 миллиардов евро), сжиженного природного газа (5,1 миллиарда евро) и угля (4,8 миллиарда евро).

Крупнейшим покупателем российской нефти и газа остается Евросоюз. С 24 февраля по 3 июня включительно поставки в ЕС принесли россии 57 миллиардов евро (61% от всего дохода).


Если брать отдельные государства, то первое место занимает Китай (12,6 миллиарда евро). За ним следуют Германия (12,1 миллиарда евро) и Италия (7,8 миллиарда евро).

Главный аналитик CREA Лаури Мюллювирта обращает внимание на тот факт, что за 100 дней с начала полномасштабного вторжения россии в Украину Финляндия, Польша, Литва, Латвия и Эстония резко сократили импорт энергоносителей из рф. А вот такие страны как Китай и Индия значительно увеличили закупки. Москва предоставляет покупателям значительные скидки.

Этим воспользовалась и Франция. «Пока ЕС рассматривает возможность ужесточения санкций против россии, Франция увеличила свой импорт и стала крупнейшим в мире покупателем российского СПГ», — заявил Мюллювирта. Финский эксперт критикует такую политику французских властей. Он считает, что заявления Парижа должны совпадать с его действиями.

https://energyandcleanair.org/publicati ... t-100-days

полностью https://forbes.ua/news/vid-dobroi-voli- ... edium=post

_________________
«- Кто сказал, что государство - это мы?
Государство - это нас ...»

Я ничего и никому не должен,
Поскольку никогда не жил в кредит.(с) Андрей Дементьев

Поживем - увидим, доживём - посмотрим...

_________________
"Никогда не спорьте с идиотами - люди не увидят между вами разницы"

Помню: огненный шторм, непроглядная тьма, восемь месяцев ночь и три года зима
Это люди сошли из-за денег с ума!